Сюзанне Ніс: Якщо ринок електроенергії не працює – інтерконектори не допоможуть
Український ринок електроенергії стоїть перед серйозними викликами: війна, трансформація структури генерації, необхідність модернізації інфраструктури та гармонізації правил із європейськими. У центрі уваги – інтеграція з ринком ЄС, розвиток транскордонної торгівлі, децентралізація та цифровізація.
Про технічні обмеження та потенціал інтерконекторів, бар’єри для експорту та імпорту, вплив прайс-кепів, а також про те, чому важлива співпраця з Молдовою і яку роль може відіграти ENTSO-E – в ExPro Electricity поговорили з Сюзанне Ніс, керівницею Green Deal Ukraїna та провідною енергетичною експерткою ЄС.
Як ви оцінюєте поточний рівень транскордонної торгівлі електроенергією, наскільки ефективно використовуються можливості?
З 16 березня 2022-го року Україна синхронізувалась з ENTSO-E і з того часу ENTSO-E змінювала ліміти експорту та імпорту декілька разів. З технічної точки зору, імпорт з України в Європу значно відрізняється від експорту (ред. - з ЄС до України). Імпорт до континентальної Європи обмежений міркуваннями стабільності частоти.
А імпорт до України, який технічно обмежений 1,7 ГВт, не використовується повною мірою з кількох причин. По-перше, це технічні проблеми інтерфейсу. Наприклад, є лінія електропередачі Жешув-Хмельницька АЕС, яка не може передавати ту потужність, яку могла б, оскільки не вирішена технічна проблема імпедансу на лінії. Ці технічні проблеми не дозволяють імпортувати те, що можна було б. Друга проблема – це недосконалість ринкових умов, які є сьогодні в Україні.
Це призвело до того, що обмеження, встановлені ENTSO-E, такі як 1,7 ГВт імпорту, не були використані в повній мірі – відповідно, потреби споживачів залишилися не забезпеченими.
А можете детальніше розказати про технічні проблеми? В чому саме проблема на ХАЕС-Жешув?
Ця лінія є ще з радянських часів, була дуже високою напругою 750 кВ. Вона не використовувалася багато років після розпаду Радянського Союзу і була відновлена у 2022 році, коли почалася війна, як лінія напругою 400 кВ. І коли змінюється лінія, яка була 750 кВ – на 400 кВ, завжди виникають технічні проблеми. На сьогодні вона може використовуватись лише на 30%, із заявлених 1200 МВт. Та ця проблема може бути вирішена досить просто – є така технологія “power electronics”. Можна встановити спеціальне устаткування на лінію і це б додало 500 МВт для поставок. Другий приклад технічних проблем, особливо в Румунії – “loop-flows”, циклічні потоки. Така проблема може виникати, коли зростає виробництво електроенергії з ВДЕ. Тут також можуть допомогти технічні інструменти – від акумуляторів до фазообертачів або “power electronics”.
Та найбільшою проблемою залишається ринок.
Що має бути зроблено для розширення потенціалу імпорту та експорту?
Україна хоче приєднатися до європейського ринку електроенергії у 2027 році. Це дуже амбітна мета. Це може відбутися швидко, але вимагає повної імплементації мережевих кодексів, а також пакету законів з інтеграції електроенергетики, який ще не прийнятий. Він має бути прийнятий найпізніше у 3 кварталі 2025 року. В ідеалі це має бути зроблено раніше. У цьому пакеті є багато правил, важливих для функціонування ринку. В Україні досі діють граничні ціни, це один з перекосів. Вони мають бути скасовані, а вразливі споживачі повинні отримувати фінансову підтримку напряму, а не через ціну на електроенергію. Дійсно, верхня межа була змінена в травні минулого року, і помітні деякі покращення. Але таких покращень може бути більше.
З точки зору інфраструктури – що можна швидше збудувати?
Якщо побудувати нові інтерконектори, а ринок все одно не працює належним чином – це не матиме ніякого результату. Тому будівництво більшої кількості ліній, технічні і регуляторні зміни мають йти паралельно. В Україні загалом є вже багато інтерконекторів. Є 2 зʼєднання з Польщею, є 1 зі Словаччиною, 1 – з Угорщиною і декілька з Румунією та Молдовою. За умови гарного функціонування ринку ринку збільшення кількості ліній буде дуже важливим, так само як і безпека поставок.
На сьогодні є 2 важливі проєкти – це зʼєднання між Словаччиною та Україною (Мукачево – Вельке Капушани) та між Україною, Молдовою та Румунією (Ісакча). В планах закінчення цих проєктів – у 2028-2030, але треба набагато швидше.
Важливо будувати більше ліній, більше інтерконекторів, а також використовувати технології для покращення енергетичних мереж. Прикладом може слугувати лінія Жешув-Хмельницький, що веде з Польщі в Україну. Тут, через деякі технічні проблеми, сьогодні може відбутися лише невелика частина можливих перетоків. За допомогою “power electronics” ситуація значно покращилася б, і цією лінією можна було б передавати набагато більше електроенергії - додатково 500 МВт. На розгортання цього проєкту знадобилося б лише близько шести місяців.
Також є таке рішення як dynamic line rating. Укренерго працює над цим саме зараз. За допомогою такої технології лінії можна буде навантажувати більше, залежно від погоди. Це може допомогти вирішити поточні проблеми в енергосистемі.
Нові лінії – наскільки це дорого?
Нова лінія – це досить дорого і довго. По ENTSO-E в середньому це 12 років. Але, як вище було сказано, є технологічні рішення для покращення існуючих ліній, вони швидші і дешевші.
А скільки зараз ми маємо перетину з Європою, загалом?
Net transfer capacity – 3,9 ГВт. Але це теоретично, це не означає, що реально може передаватись. ENTSO-E прийняла рішення про обмеження імпорту з ЄС до 1,7 ГВт, починаючи з квітня 2025 року. Минулої зими це було 2,1 ГВт.
Дозволена потужність для експорту – 650 МВт. Поки, думаю, що не буде більше через фактор війни – насправді, немає чого експортувати. В майбутнього все залежатиме від того, який шлях Україна обере. Можливо ви будете концентруватись на промисловості, яка потребуватиме багато електроенергії і, відповідно, зросте поживання, в такому випадку не буде багато експорту. Можливо це буде більш вигідно для вас – експортувати вже готову продукцію. Або ви вирішуєте, що хочете бути найбільшим виробником електроенергії та експортером. Це економічне питання – чи Україна експортуватиме багато електроенергії, чи багато готової продукції.
Чи можливі і затримки у проєктах на збільшення транскордонної торгівлі від сусідніх країн, Словаччини, Угорщини?
Двостороння взаємодія – це вкрай важливо. Наприклад, раніше Угорщина та Словаччина ж казали, що можуть припинити поставки електроенергії в Україну. Але це неможливо, тому що є європейські правила і ці країни мають керуватись ними. Але можуть бути гальмування із новими проєктами. Важливе питання – спільний інтерес. І це є питанням дипломатів.
От наприклад взаємодія між Румунією, Молдовою та Україною має бути ще тіснішою.
«Укренерго», як член ENTSO-E, наразі дуже конструктивно працює з сусідами. Молдови поки нема в ENTSO-E, адже вони поки не виконали всі вимоги. Вважаю, що було б чудово, якби «Укренерго» з усіма його чудовими компетенціями та досвідом ще більше співпрацювали з Moldelectrica.
Якою буде роль Молдови для нас? У них поки ж фактично немає ринку.
Україна та Молдова є одним блоком, єдиною енергосистемою. «Укренерго» може більше допомогати Moldelectrica з точки зору технологій, управління. Це важливо і з географічної точки зору – Румунія, Молдова та Україна. Це було б і корисно з точку зору вступу до ЄС, напрацювання спільних рішень.
І звичайно важливо працювати над тим аби Молдова не стала проросійською країною. Молдова на разі на шляху до створення ринку.
Це буде частина нашого ринку чи все таки окремо?
Звичайно, частина єдиного ринку.
Якщо повернемось до фінансування проєктів з розширення транскордонних перетоків – хто має їх фінансувати, сторони порівну?
В цілому, лінії фінансуються за рахунок тарифів на електроенергію. Всі платять за електроенергію і в цю ціну входить і плата за передачу. Наприклад, у випадку лінії Жешув, Польща фінансувала проєкт на своєму боці, Україна – на своєму.
В Україні однією зі значних проблем є застаріла інфраструктура. Після війни потрібні будуть великі інвестиції аби змінювати енергосистему. Потрібно багато кредитів і підтримки, і вони неодмінно прийдуть.
А якщо, наприклад, якийсь проєкт є більш вигідним для України, ніж для інших країн – Словаччини, Угорщини – як вчиняти?
Завжди оцінюються переваги проєктів. Сьогодні проєкт може бути вигідним для України, а через 5 років – стане цікавіше для Словаччини. Торгівля електроенергією вигідна для всіх, але не завжди одночасно.
Раніше в деяких сусідніх країнах були публікації, що ніби-то український попит провокує підвищення цін на ринках. Чи це так?
Торгівля впливає на ціни, але вплив експорту в Україну був досить незначним, порівняно з іншими факторами, що призвели до зростання цін у цих країнах. Експорт в Україну є досить обмеженим.
Причини високих цін в Румунії, Словаччині та Угорщині були посуха (обмежене охолодження електростанцій, як наслідок, обмеженість гідроенергії), а також перевантаження.
В майбутньому може бути більший вплив, але так і має працювати ринок.
А як може вплинути market coupling на імпорт та експорт електроенергії?
У нас в планах обʼєднатись до 2027-го року. Можливо, це досить швидко, але було б чудово. Тому що ще багато правил, які Україна має імплементувати. Загалом, market coupling означає, що дві країни або більше інтегрують свої ринки електроенергії за допомогою спільного механізму ціноутворення. Електроенергія перетікатиме туди, де вона дорожча - і врешті-решт ціни почнуть зближуватися. Як це сталося в ЄС.
Україна повинна бути дуже амбітною, щоб домогтися market coupling.
Які нормативні зміни мають бути для операторів мереж для розширення торгівлі?
«Укренерго» ще не повністю адаптували всі Network codes та інші нормативні документи. Також, є зміни над якими має і Регулятор працювати, наприклад, щодо впровадження REMIT або керівних принципів CACM. Також було б дуже корисно, якби ОСП та ОСР працювали разом. Адже коли буде курс на децентралізацію та ВДЕ, важливо підтримувати роботу ОСР на високому рівні.
Як має відбуватись така співпраця?
Обмін даними – це ключовий аспект. Також і ОСП, і ОСР на перше місце повинні ставити інтереси споживачів, а не свої власні. В Clean Energy Package також передбачено правила взаємодії між ОСП та ОСР.
А які правила мають бути змінені Регулятором? Мабуть, найперше – це прайс-кепи?
Прайс-кепи – це велика проблема на ринку. В Україні вже є зміни, але найкращий варіант – відсутність прайс-кепу. Водночас, необхідно працювати над тим, аби надати адресні субсидії тим, хто цього дійсно потребує. Адресна підтримка не будуть впливати на ринок.
Також, важливим є незалежність Регулятора. Від усіх, від ДТЕК, від Міністерства енергетики. НКРЕКП має увійти в групу ACER.
Що дасть ACER для НКРЕКП?
ACER має регулятивні задачі. Серед них – REMIT. Загалом, в ACER спостерігають, щоб весь енергетичний ринок працював як потрібно. Сподіваємось, що у випадку пришвидшення шляху України до ЄС, НКРЕКП зможе стати частиною робочої групи ACER з питань електроенергетики вже найближчим часом.
Для того аби стати нетто-експортером нам потрібно не тільки інтерконектори будувати, а і генерацію? Що було б будувати цікавіше, атомні електростанції, які дають базове навантаження, чи ВДЕ?
Так, звичайно. Україна втратила багато генерації. Існує особлива потреба у створенні децентралізованої генерації – що додає надійності поставкам – тому, що Росії буде важче її знищити. А які саме станції будувати – в демократичній країні має бути відкрита дискусія на цю тему.
Думаю, що в Україні в майбутньому буде і ядерна енергія, і відновлювані джерела.
Яка роль ENTSO-E в розширенні транскордонних потужностей? Як вони можуть впливати?
ENTSO-E робить TYNDP (Ten-Year Network Development Plan), сценарій на розширення мереж. Кожна країна під нього присилає проєкти, їх усі оцінюють. І згодом вирішується які з проєктів будуть PCI (ред. - Projects of Common Interest, ключові транскордонні проєкти енергетичної інфраструктури, які Обʼєднаний дослідницький центр та Європейська комісія визначають як вирішальні для взаємоз’єднання енергетичних систем ЄС та досягнення цілей енергетичної політики та кліматичних цілей ЄС).
Є цікавий варіант – 110 кВ лінії операторів систем розподілу як зʼєднання з ЄС. Це малі локальні лінії, а не великі інтерконектори. Але зараз це не робиться. Україна може стати країною-інноватором в цьому плані.
Чи є в Європі така практика з малими лініями?
Ні, тут заборонено інтерконектори між операторами систем розподілу, можливо лише між операторами системи передачі. Я вважаю, що це чудова сфера для інноваційного підходу. Наприклад, є маленький інтерконектор між Словаччиною та Україною, на 110 кВ. Зі словацького боку там – ОСР, з українського – «Укренерго». Можна у такому випадку і тут поглиблювати співпрацю між ОСП та ОСР.